Новини

Всі новини
2018-06-28

Декомунізація по-кременчуцьки: пам`ятник “Матросам Дніпровської флотилії” недоторканний

пам"ятник

На останній сесії Кременчуцької міської ради депутатка від “Самопомочі” Ганна Павленко наполягла на розгляді питання щодо виключення з об’єктів культурної спадщини пам’ятника «Матросам Дніпровської флотилії». До порядку денного цю вимогу внесли, але навмисне поставили останнім.  Напевно була надія, що до кінця сесійного засідання досидять не всі депутати. У кінцевому підсумку пропозицію Г. Павленко таки не підтримали:

Цим питанням я займаюся з 2016 року. З моменту як у нашому місті була проведена активна декомунізація. Я як депутат брала в ній участь, пропонувала нові назви вулиць, працювала з відповідними комісіями у виконкомі. Це досить складний процес, бо в нашій міській раді ще залишились депутати,  які колись були комуністами, колишні регіонали і в мене складається враження ніби вони чекають якогось реваншу, ніби вважають всі ці перейменування тимчасовими. Питання пам`ятників порушували й тоді разом з перейменуваннями, неодноразово за цей час я зверталася до відповідної комісії при виконкомі, але на це питання досі не реагують , вже втретє комісія голосує «проти», бо вважають, що монументи не підпадають під закон про декомунізацію. З цього приводу я звернулася до Інституту національної пам`яті, і у відповідь на мій запит прийшов лист де було повне підтвердження, з підписом директора цього інституту Володимира В`ятровича. «З переліку об`єктів культурної пам`яті Кременчука мають бути виключені наступні об`єкти : Пам’ятник матросам Дніпровської флотилії, які загинули і боротьбі за владу рад, Братська могила та пам’ятник «За владу рад», могила почесного громадянина Бутиріна С.А.». Я повністю підтримую дану відповідь, і неодноразово вже намагалася роз’яснити дане питання нашим депутатам. Дуже важко говорити з ними на цю тему.

В історичних джерелах є інформація, що більшу частину Дніпровської флотилії складали матроси-балтійці, які прибули до Кременчука з Кронштадта. Командував флотилією матрос А. В. Полупанов. Велику допомогу в організації флотилії надав житель нашого міста М’який В. А., який був обраний в 1919 році делегатом на VII з’їзд Рад. Флотилія брала активну участь в боях проти денікінців і численних «банд» – як називають їх у Вікіпедії. У вересні 1920 року в тяжкому бою матроси не дозволили переправитися на лівий берег Дніпра і з’єднатися з махновцями великому загону «бандитів». А хто ж ті, кого досі у нас називають «бандитами» і хто ці матроси? Матроси це ті люди, які в свій час створили щось на зразок  ДНР чи ЛНР.

Ганна ПавленкоВ часи Української народної республіки, коли Україна потопала у крові, притиснута ворогами, намагалася стати окремою державою, як наприклад тоді це вдалося Польщі, прибалтам, фінам, а нам не вдалося, бо нас задавили ті, кому в нашому місті досі стоять пам’ятники, пам’ятники окупанта столітньої давності. А бандами називають тогочасних захисників української держави, махновці, петлюрівці це наші українці, які боролись за незалежність.  Ми маємо про це говорити, маємо розбиратись в історії, маємо публікувати історичні свідчення України без корекції часів радянського союзу. Я вважаю, що в Україні повинні стояти пам’ятники українцям, щоб показати всю складну, неоднозначну історію нашої землі, можливо не з усіма поглядами наших предків ми згодні зараз, але у ті часи на своїй землі вони пробували створити свою державу, нікого не завойовуючи.  Це важливо, бо дехто з депутатів нашої міської ради говорить: «Аню ти що, ми ж туди дітей водимо, квіти кладемо!». Кладемо квіти нашим героям і одночасно тим хто їх вбив, так виходить. Квіти тим, хто в Києві вбивав навіть за українські вуса.
Я буду боротися за виключення цих пам’ятників зі списку культурної спадщини, буду намагатися вирішити це питання на обласному рівні, якщо на міському не вийшло, бо як вказали мені у своєму повідомленні історики з Інституту Національної пам’яті «наголошуємо на тому, що спеціальна норма п. 6, ст. 7 зазначеного вище закону має імперативний характер, тобто її виконання та застосування на практиці є обов’язком, а не правом відповідних органів державної влади чи місцевого самоврядування».